Відповімо кожен собі:
Чи правильно історично вважати, що таку велику наддержаву тих часів, як Київська Русь, охрестили за рік-два? Чи все-таки до офіційної дати Хрещення – 988 рік – русичі вже приймали християнство? І прийняття хрсиянства було на протязі значно більшого часу, аніж про те говорять?
Чи правильно історично вважати, що таку велику наддержаву тих часів, як Київська Русь, охрестили за рік-два? Чи все-таки до офіційної дати Хрещення – 988 рік – русичі вже приймали християнство? І прийняття хрсиянства було на протязі значно більшого часу, аніж про те говорять?
Далі мова йдеться саме про Київську Русь (хоча така назва - імперські
вигадки). Була просто Русь і іншої ніколи і ніде не було. Тому просто кажемо - Русь. Або Русь-Україна по нинішньому.
Понад тисячу років тому відбулася важлива подія, яка змінила хід історії, ціннісні орієнтири й визначила долю багатьох поколінь українців і навколишніх народів.
Хрещення Русі 988 р. стало важливою віхою в історії східноєвропейських земель, визначило їхній цивілізаційний вибір. Вибір християнства на Русі державою, спричинив поширенню його на всю Східну Європу. А це призвело до потужного розвитку письменості, культури, морального переродження русичів. Підняло на новий рівень життя та значимість країни. Багато поганських звичок та диких звичаїв люди викинули з свого життя.
Хрещення Русі 988 р. стало важливою віхою в історії східноєвропейських земель, визначило їхній цивілізаційний вибір. Вибір християнства на Русі державою, спричинив поширенню його на всю Східну Європу. А це призвело до потужного розвитку письменості, культури, морального переродження русичів. Підняло на новий рівень життя та значимість країни. Багато поганських звичок та диких звичаїв люди викинули з свого життя.
Київська Русь прийняла хрещення не одномоментно, до цього було хрещення Аскольда, княгині Ольги. І далі вже князь Володимир.
Читайте еще на Радар24: Бог далеко не такой, как Его представляют люди
Що відрізняє примусове, часом криваве, язичницьке поклоніння силам природи та видуманим божкам? Від апостольської доби та вченням Христа?
Те, що віра - це особисте рішення людини. Добровільний вибір кожного. Людей не хрестять без підготовки та її вільним рішенням бути християнином.
Євангеліє чітко і зрозуміло відповідає на це питання прикладами в ньому. На запит "що заважає мені охреститися?" отримана відповідь "Якщо віриш, то можна". Головне - чи вірить людина Христу? Зауважте - не якійсь церкві чи священникам чи владі. А саме - Христу! А для того, щоб вірити, треба знати чому вчить вчення Христа. І ніяк інакше.
Володимир вже ставши сам християнином, далеко не відразу відійшлв від язичницького диктаторського примусу діяти за волею нового для себе вчення. Він був правителем своїх часів та робив як усі володарі того часу...
Достовірних історичних джерел про насильницьке хрещення Київської Русі не існує. Подумайте, де така кількість очевидців є, яка скаже, що це було саме таке. Втім є літописи, які стверджують, що князь Володимир розсилав по місту священиків, які мали готувати киян до хрещення та розповідати їм основи віри. Тобто все вчинялося з роз'яснюванням населенню і владі на місцях. Люди повинні були розуміти переваги вчення Христа над диким язичництвом.
Достовірних історичних джерел про насильницьке хрещення Київської Русі не існує. Подумайте, де така кількість очевидців є, яка скаже, що це було саме таке. Втім є літописи, які стверджують, що князь Володимир розсилав по місту священиків, які мали готувати киян до хрещення та розповідати їм основи віри. Тобто все вчинялося з роз'яснюванням населенню і владі на місцях. Люди повинні були розуміти переваги вчення Христа над диким язичництвом.
Та навіть якісь старим записам літописам як довіряти? Якщо навіть в наш час, при такому великому обсязі інформації та можливостях бачити багато чого по відео, читати, в людей дуже часто повні протиріччя по тим подіям, які відбуваються навколо кожного з нас... Що говоритти про ті часи?
Рішення віче часів хрещення: «Якби нова віра була гірша старої, то князь би її не прийняв»
Нинішні землі так званої «корінної Росії» не мали стосунку до хрещення Русі 988 р. Християнство в той час утверджувалося на півдні Русі, тобто в межах нинішніх українських земель. Не помилимося, коли скажемо, що саме завдяки цим землям, де існували тривалі християнські традиції, ця релігія почала поширюватися на теренах Східної Європи.
І ані Москви, ані Санкт-Петербургу тоді взагалі не існувало, як і Московського ханства, яке утворилися лише в 13 столітті. Яке пізніше стало просто Московією. А потім Петром 1 було перейменоване на Росію аж в 18 столітті.
І ані Москви, ані Санкт-Петербургу тоді взагалі не існувало, як і Московського ханства, яке утворилися лише в 13 столітті. Яке пізніше стало просто Московією. А потім Петром 1 було перейменоване на Росію аж в 18 столітті.
Читайте еще на Радар24: 5 мифов о Православной Церкви - развенчание стереотипов
До прийняття християнства у суспільстві Русі існувала велика кількість різних віровчень і напрямків, серед яких слід відмітити язичництво, християнство (грецького і латинського обрядів, все ще єдиної на той час вселенської кафолічної церкви), мусульманство (поширене у сусідній Волжській Булгарії, а отже без сумніву відоме і на Русі), іудаїзм (віра правителів Хазарії, а також спільнот у різних містах Русі, зокрема Києві).
Ще задовго до 988 року в Києві вже була перша християнська церква святого Іллі.
У нас, на відміну від Німеччини та Голандії та багато інших країн, хрещення не було насильницьким. Бо християнство вже на 988 рік було вірою еліти. Спочатку хрестилася знать. А тоді бути поза елітою та жити в цій державі було неможливо. Згадайте, що вирішило віче тих часів: «Якби нова віра була гірша старої, то князь би її не прийняв».
Ще задовго до 988 року в Києві вже була перша християнська церква святого Іллі.
У нас, на відміну від Німеччини та Голандії та багато інших країн, хрещення не було насильницьким. Бо християнство вже на 988 рік було вірою еліти. Спочатку хрестилася знать. А тоді бути поза елітою та жити в цій державі було неможливо. Згадайте, що вирішило віче тих часів: «Якби нова віра була гірша старої, то князь би її не прийняв».
ЩО БУЛО?
Благо від Хрещення Русі князем Володимиром величезне. Це вибір християнських найвищих моральних цінностей вчення Христа, яке перевернуло звички та традиції життя людей від язимчницьких сурових та жорстоко диких до життя з урахуванням вчення про любов до ближнього, до турботи та допомоги нужденним та бідним.
Також це і європейський вибір, бажання щоб народ Русі жив і розвивався в цивілізованому світі.
Був язичницький культ без храму, але з людськими жертвопринесеннями
В значній мірі жорстокі звичаї в дохристиянські часи на Русі зберігалися за рахунок існування язичництва. Воно не відрізнялося високим ступенем організації, як у греків або римлян. Зокрема, був відсутній суворий пантеон божеств, каста жерців не було відокремленою, не передбачалися якісь храми за рідкісним винятком.
В значній мірі жорстокі звичаї в дохристиянські часи на Русі зберігалися за рахунок існування язичництва. Воно не відрізнялося високим ступенем організації, як у греків або римлян. Зокрема, був відсутній суворий пантеон божеств, каста жерців не було відокремленою, не передбачалися якісь храми за рідкісним винятком.
Читайте еще на Радар24: Библия обладает не только исторической, но и научной точностью
Язичницький світогляд слов’ян доповнювався різними уявленнями про казкових хранителів будинків, лісів, полів і т.д., яким слід було догоджати заради їхньої прихильності.
Язичництву дохристиянської Русі не було чужим поняття людських жертвоприношень. Відомим є випадок мученицької смерті християн-варягів Феодора та Іоанна, батька і сина, перший з яких відмовився давати другого в жертву богам. Крім того, за недбайливе ставлення до культових обов’язків, жерця могли стратити, як це було за згасання вогню перед кумиром Перуна в Києві.
Вся палітра культу слов’ян говорить про те, що він носив практичний характер, який полягав радше в принципі «я – тобі, а ти – мені» ніж в релігійному благоговінні та шуканні Творця.
Очевидна була нездатність такого язичництва об’єднати людей, що потрібно було київському князю, неповноцінність божества, яке поводиться немов торгаш в порівнянні з милостивим Богом християн.
Поширеним явищем у дохристиянській Русі була полігамія (у князя Володимира було 800 наложниць) і «умикання» наречених.
Викрадення іноплемінних жінок було позбавлене будь-якої невинної награності, як може здатися нашому сучасникові, і було справжнім насильством. Ця дика практика мала місце та пиширене явище.
Всі жителі дохристиянської Русі суворо поділялися на вільних «мужів» і невільних «ізгоїв» або рабів. Гоподар мав право розпоряджатися своїми рабами як заманеться, чому вбити раба не видавалося чимось непристойним. Князі мало турбувалися підтриманням захисту чиїхось прав, соціальної справедливості або судовими питаннями. З цієї причини серед населення Русі зберігався старий закон кровної помсти.
Читайте еще: Молитва может исцелить? - да! И говорит это наука. Причем меняет к лучшему не только здоровье, но и жизнь человека
Суворі закони того часу прекрасно ілюструє покарання древлян від подружжя князя Ігоря й Ольги.
Відомо, що коли ідол Перуна був скинутий з пагорбів Дніпра в річку, то деякі язичники, що залишалися вірними своєму культу, вигукували: «Видибай наш государ, боже, видибай». Статуя ж видибала, або спливла, на берег, чому те місце отримало назву «Видубичі». Згодом ідол все ж втопили, а перший митрополит Київський Михаїл благословив побудувати на тому місці монастир на честь архістратига Михаїла в знамення перемоги над дияволом. Досьогодні та обитель іменується Видубицькою.
ЩО СТАЛО?
Одночасно з духовним просвітництвом слов’яни здобули книжкове. Серед перших книг, які набули поширення на Русі, були не тільки Євангеліє та богослужбова література, а й перша збірка законів візантійського зразка, Номоканон або «Кормча книга». Таким чином, разом з Христовим вченням про любов і милість християнство принесло на Русь і початок візантійської культури.
Князів християнська віра вчила, як слід правити. «Ти поставлений від Бога на страту злим, а добрим на помилування», – говорило духовенство князю Володимиру, вказуючи йому, що князь не може залишатися байдужим до насильства і зла на своїй землі.
Одночасно зцілювалися злі звичаї народу, який раніше дивився на князя, як грубий авторитет сили, що займається оббирання коштів у простих людей за свої військові послуги. Християнство всіляко боролося з таким поглядом і підтримувала добрий авторитет князів, дивлячись на них, як на богоданних правителів. Благодатний вплив віри Христової змінив поведінку Володимира Великого, який з лютого і безкомпромісного воєначальника став будівельником дивовижних церков, притулків для сиріт і жебраків. Прикладом щедрості князя століття залишався Десятинний храм, на який він дав обітницю жертвувати десятину від усього маєтку свого і з усіх міст його держави.
Читайте еще: Ник Вуйчич - все возможно...
Клас ізгоїв і рабів з появою Церкви став під її захист. Тут не існувало рабства: раби, подаровані Церкві, ставали особисто вільними. Таким чином, вона давала світському суспільству приклад нового, більш досконалого і гуманного устрою, в якому могли знайти собі захист немічні та безпорадні. Про те ж йшлося в перших проповідях на Русі: духовенство вчило господарів бути милосердними і пам’ятати, що раб – така ж людина і християнин. Не можна сказати, що в результаті появи християнства рабовласництво було викорінено зовсім, проте були приклади добровільної відпустки рабів на свободу, а погане поводження з ними стало вважатися «гріховним».
Окремою сферою турботи Церкви були справи сімейні і питання моральності. Вони підлягали спеціальному церковному суду, який ратував за поліпшення родинних відносин: викорінювалися грубі язичницькі звичаї полігамії, умикання наречених, жорстокість з дружинами і дітьми.
Якби люди бачили переваги язичницького культу, вони не притримувалися б християнства.
Якби люди бачили переваги язичницького культу, вони не притримувалися б християнства.
Це свято хрещення Русі завжди приводить до запитання, а яким є вплив християнства на народи, які були християнізовані внаслідок хрещення? З одного боку, є риторика християнська, є архітектура християнська, але в щоденному житті і еліта, і народ діють за варварськими законами.
Моє запитання до себе чи народу таке: коли ми перетворимося з Володимира на Василя, (Василь ім'я князя Володимира у хрещенні), з Савла на Павла? Коли зможемо повірити, що Бог є Бог, і достатньо вірити у нього, жити і вчиняти свої вчинки по вченню Христа? Щоб бути справжніми християнами а не по назві.
А для цього треба залишити старі засоби, старі методи варварської країни, в якій око було за око, зуб за зуб. Та ціль в житті скарби земні, гроші, золото, гроші, золото, гроші, гроші, золото, гроші.....
У цьому символізм цього свята. Долати в собі щодня варвара.
Моє запитання до себе чи народу таке: коли ми перетворимося з Володимира на Василя, (Василь ім'я князя Володимира у хрещенні), з Савла на Павла? Коли зможемо повірити, що Бог є Бог, і достатньо вірити у нього, жити і вчиняти свої вчинки по вченню Христа? Щоб бути справжніми християнами а не по назві.
А для цього треба залишити старі засоби, старі методи варварської країни, в якій око було за око, зуб за зуб. Та ціль в житті скарби земні, гроші, золото, гроші, золото, гроші, гроші, золото, гроші.....
У цьому символізм цього свята. Долати в собі щодня варвара.
Пропонуємо ознайомитися з частиною слів, які увійшли в розмовний обіг простого і освіченого люду України і не тільки...
Читайте еще: Крылатые фразы из Библии
Публікації
Ви саме там і читаєте що потрібно вам
Немає коментарів:
Дописати коментар